bezimenna

Керти має талант

2009-12-21T08:07:11Z

ото вилити собі в 6 ранку повне горнятко кипятку на ногу
ото зразу тепло весь день зберігається

рамантіка

2009-12-04T20:17:59Z

bezimenna @ 2009-11-23T23:39:00

2009-11-23T22:39:10Z

коли ще не було дурнуватих програм на зразок "Ідол", чи "Танці з зірками" чи іншої фігні, в Польщі була "Шанса на сукцес".
Цей виступ - 1999 рік, дівчинці всього 11 років.
Ця пісня якось мене тримається довший час, і не хоче відчепитись. Тому викладаю))

sophisticated dialogue with my MA Thesis supervisor

2009-11-17T13:20:09Z

It took me whole yesterday's evening and today's morning to prepare my Thesis outline and bibliography and send it to my supervisor. I, personally, felt it was a crap but anyway decided that there is no more time to work on it and sent it to him.

His answer, yet, was simple:

Aniu:

This is fine for now. See you next Monday. Best, JM

oooh, yeeah, just perfect ;)

моє

2009-11-16T23:02:16Z

Закінчується перший довгий день надзвичайно багатого на події тижня...
Сиджу сама вдома. Моя сім'я - мама і сестра - залишили мене на 4 дні (своєрідний карантин - модне слово), сьогодні останній самотній вечір. Вдома добре, але ввечері на дворі страшно, тому не виходжу. Не знаю чого тут боятись навколо свого дому, але боюсь.
Я звикла до звуків цього дому. Знаю що і як тут "говорить" і це стало близьким.
Мені добре самій, п'ю токай привезений колись з Угорщини.

Говорила сьогодні з багатьма друзями, на п'ятьох різних мовах, відповідно - чотирьох різних клавіатурах. Коли з'ясувала що саме так багато тих мов було - аж голова заболіла...

Від розмови з Мартіном зі Швеції згадала як було в Естонії, захотілось знов туди. Тим більше, що подруга написала, що їздили останньо в сауну. Думаю, поїду туди знов, можливо на початку грудня, тре тільки набрати компанію, щоб знов самій не пертися 1000 км в машині.

Очі болять, день почала сьогодні в 8 ранку, уроками англійської, потім була лекція Рябчука, потім ще нецікава лекція, дві години в ОУП і робота над магістерською вдома. І ще розмови з друзями.
Друзі, добре що ви є.
Дякую.

Коли в Україні - вірус грипу...

2009-11-06T10:28:51Z

Мій комп'ютер інфіковано якимсь клятим вірусом, який подібно викрадає дані з диску.

Я б радо відправила його туди звідки він прийшов, в смислі вірус.

А поки комп'ютер переходив карантин, в мене з'явилась маленька депресія, ні з ким було поговорити, якраз мало хто відповідав на смс і таке інше.
Невже друзі - це все більш віртуальне явище?

хочу кота

2009-10-30T10:28:24Z

nowy-stary Stasiuk

2009-10-13T18:59:54Z

"Jakoś to tak jest, że większość ludzi ma nieudane życie."
:) wielce odkrywczy cytat z wywiadu ze Stasiukiem.

Stasiuk wydał powieść - nazywa się "Taksim" - "to książka o gadulstwie, męskiej cnocie i wadzie zarazem, o tej dwuistości."

:) zaintrygowało - idę jutro kupić.

Nobel schodzi na psy?

2009-10-09T10:17:09Z

"Нобелівську премію миру за 2009 рік присуджено президенту США Бараку Обамі за екстраординарні зусилля у зміцненні міжнародної дипломатії і співробітництво між людьми.

Про це оголосив у п'ятницю, 9 жовтня, Норвезький нобелівський комітет в Осло.

Церемонія вручення премії відбудеться в Осло 10 грудня, у день смерті її засновника Альфреда Нобеля."

Польські ЗМІ цю новину засуджують, питають - чому так? Або навіть не питають а просто кажуть що причин нема:
Nobel srobel, czyli to już tradycja
Sensacja i zdziwienie!

Якщо минулорічна премія для Марті Ахтісаарі мені здалася як мінімум контроверзна то тут просто слів нема. Що думаєте?

перший день...

2009-10-02T21:15:19Z

...нового академічного року вже за мною. Взагалі то може здаватись, що я не знати куди поїхала на черговий рік навчання - більшість пар в мене чомусь на англійській, навіть якщо професори-доктори - поляки.

Але мене це тішить, завдяки тому легше буде написать магістерську по-англійськи.
Нам дали багато читати. При чому "дали" тут не просто так. Тобто дали не список і йдіть шукайте (того чого по бібліотеках нема, а як є то в 1 примірнику), а дали посилання на сервер де все то повішено. Клас. Чиста радість з науки, не то що на першому факу...

І лекції цікаві. На приклад: Russian Foreign Policy from Yeltsin to Medvedev. Але найкраще, що цього року, здається, врешті відбудеться як слід це лекції в рамках Fulbright Chair. Тема лекцій: The journalism in Europe (Russia + Eastern Bloc) in postcommunism. Це для мого - тобто другого курсу, але перший теж цікавий: The Comunist media in Eastern Europe + history background (a trait of the history).

Ну, значить перші лекції були цікавими а і конспект обіцює, що надалі буде незанудливо.
Ждемо.)))

Голова болить...

2009-09-30T21:47:03Z

Їм шоколад. Після Рошен, Світоча і гарячого шоколаду в кав'ярні зрозуміла, що голова болить не від браку шоколаду (в мене теорія, що більшість всяких болів спричинена нестачею шоколаду чи в загалі солодощів) а на перестуду.

Настрій сьогодні був паскудний, надворі холодно, що вже не знаю що на себе вдягать, на душі якось так сумно, напевне після захисту я зрозуміла, що таки попереду складне доросле життя тратата...

На кінець дня настрій врятував концерт. Дякую організаторці ))) Професійно все було Юля! Затишне кафе, гарні люди, хороший концерт unplugged))) Було звичайно багато російськомовних, але (АЛЕ) також аж двоє (ДВОЄ) естонськомовних - не рахуючи мене))
Файно зустріти друзів, зокрема в той момент коли думаєш, що їх в тебе майже не залишилося...

Знаю, що...

2009-09-29T06:00:52Z

...захист - формальність. Але це ніяк не зупинить мого стресу.
Може я просто не вмію - без стресу?
Тримайте кулаки о 13 годині (варшавського часу).

Miał być raj, miał być cud i ćwiartka na popicie....

2009-09-24T18:26:31Z

Wróciłam ostatnio do piosenek Osieckiej i SDMu.
Jesienne wyciszenie czy jesienna depresja?

10-12 lat temu była dziwna moda na pisanie listów dziesięcioletnich. Zresztą, może jest i teraz, tyle że wśród dziewczyn w wieku ,w którym i ja byłam pisząc te listy.

Dzisiaj otworzyłam kilka takich listów . Z pewnym opóźnieniem, bo jak mijało te 10 lat to ani nie pamiętałam,gdzie te listy są, ani - że w ogóle są. Oczywiście w listach są same głupoty, przypominanie podstawówki i nic ważnego, kosmki włosów (yyy) i numery telefonów - za krótkie w porównaniu z tymi używanymi dzisiaj, adresy - w większości nieaktualne, pomijając ten prosty fakt, że część dziewczyn nawet jeśli mieszka pod swoim adresem to już pod innym nazwiskiem.

Już nawet, zanim otworzyłam pudełko z tymi listami, nie pamiętałam kto je do mnie pisał.

Jak uderzenie był list od koleżanki, która zmarła kilka tygodni temu. I jej kosmyk włosów. I - "zadzwoń, to pogadamy"...

Ersatz, cholera, nie życie.

Згадалася Естонія... Захотілось знова в Мутіку....

2009-09-24T09:16:11Z

Сіб'ю...

2009-09-16T09:34:28Z

Юля, Сіб'ю дивиться на Тебе очима дахів, з питанням - "коли ти приїдеш?". )))))

Час читати...

2009-09-09T08:26:52Z

Сьогодні я вже вкотре їду в Україну. І з цієї нагди отримаю 27-ий штапм з написом Україна, при чому мій паспорт тільки з 2006 року.

Буду у Львові, їду туди
Хтось буде на Форумі?

Хочу надягнути маску... сховатися від усіх.

2009-09-06T21:21:11Z

Усі балтійські столиці, як столиці, а от Рига...

2009-09-06T21:05:06Z

Prosimy nie regulować odbiorników - tak to wygląda naprawdę...

Коли мене питають, чому саме мені Рига не сподобалась, то не вмію відповісти, але чомусь це був жахливий досвід. Якось декілька знайомих раніше розповідали про подорожі прибалтикою і більшість із них згадували, що Латвія їм не сподобалася і що хотіли втікати...

Взагалі-то все почалося доволі позитивно. Ми виїхали з Талліна, по дорозі відвідали пляж в Парну, який зовсім не нагадував того пляжу, який я бачила тиждень раніше. Було холодно, після грози, вітер та хвилі на морі. Але й так класно.

Про природу Латвії писалося раніше - ліс у них чистеньки, трава здається надзвичайно м'ягенькою і взагалі прекрасно. А от міста... Чомусь лякають.

Дорогою в Ригу ми бачили море декілька раз - частина Via Baltica веде ледь не берегом моря. Ми зрештою зупинились відпочити на одному з пляжів. Прикольно, особливо для водія, себто мене, бо їхати поятійно прямою дорогою кріз суцільний ліс - це трохи втомлює. До того, коли я бачила, що направо серед дерев видно пляж, сонце та море - я задивлялась на них, тим самим, як в американських фільмах, відвертаючи голову від того напрямку ,який мав би бути для водія основним))) Ну, але таки зупинились, помочили ноги в морі і втома відійшла. ДТП не сталося.

Жодного ДТП не сталося також у Ризі до якої ми врешті добрались, хоча це здавалось мені вже зовсім дивовижним. Те, що якість доріг та зрештою і водійських здібностей всіх водіїв навколо залишає бажати кращого - це справа до якої я вже, здається звикла, якщо не в Польщі то в Україні. Але їхати там було якось так стрьомно... Та, зрештою, не сильно хочеться це згадувати.

Так само не хочеться згадувати брудний хостел розташований ніби-то в центрі, а водночас in the middle of nowhere. І назва в нього кумедна, і стандарт відсутній - і тільки чому якраз цей коштував найбільше з усіх 5 хостелів?

Рига - єдине місто де я чомусь боялася вийти ввечері на вулицю (і то з двоюрідним братом!) хоча таких проблем не було в мене ні в Варшаві, ні в Києві, ні в Берліні. Правда, Старе місто тут непогане. Є цікаві вулички, будинки з нестандартними орнаментами, врешті - туристична ікона Риги - будинок з котом (власне, з двома котами на даху). Окрім старого міста є ще прекрасна вулиця Альберта (Alberta iela) з архітектурою стилю Art Nouveau, яка в моїх очах "врятувала" Ригу.

І все ж - не вмію ні іншим ні сама собі відповісти, чому так страшно було в Ризі. Але коли звідти виїхали, усі зітхнули з полегшенням... Наступне місто - Вільнюс.

Дорогою з Тарту у Таллін...

2009-09-03T21:28:08Z

Але давайте все у відповідній черговості.

Першим був Таллін, тобто з нього почалося моє повернення з Тарту. Звичайно, ми поїхали туди трохи довшою дорогою, щоб ще щось побачити. Поїхали подивитися озеро Пейпсі (Peipsi järv), оскільки вирішили подивитись з північного берега то Росію побачити на другому березі так і не вдалося. Але озеро... непогане ))) Правда, вода не надто чиста, причину чого слід вбачати нажаль не лише у грозі, яка пройшла за півгодини до того, як ми опинились на пляжі, але у неекологічній совєцкій промисловості.

Окрім цього озеро майже як море... Згадалося: "а на том берегу наши?... там кацапи..."

Ще по дорозі побачили Замок у Раквере.

До Талліна заїхали вже навечір. Звичайно я зовсім розгубилася в місті - куди їхати і чому саме всі дороги ведуть мене (машиною) на головну площу Старого міста, і чому саме тоді, коли поруч поліція - звичайно, не вгадати. Якось таки знайшли хостел і ще навіть вдалося мені своєю ламаною естонською пояснити жінці, чому власне не треба давати мені штраф попри те, що я поставила машину у платній зоні не заплативши...

Поселились і пішли гуляти вечірнім Талліном. Особливо зацікавив магазин з дитячими іграшками, хоча виставка у вікні нагадала мені головний страх дитинства - маленьку відьму, яка стояла у ванній в квартирі тітки...

Поки знайшли де поїсти побачили і таке:

Зовсім банальна картинка таллінської Ратуші, хоча, треба сказати, набагато цікавіша вночі ніж удень.
Взагалі то Таллін - прекрасне місто. Надзвичайно збережене (чи відновлене) Старе мітсо, плюс усе над морем - одне слово: люкс. Зрештою, не лише Старе місто вражає, ще поки ми туди приїхали то весь центр так само робить враження просто великого західного міста. А, нагадаймо, воно не таке і знов велике. Цікаво, ще щось, отже - коли ми вже вийшли з туристського гетто, себто старого міста, хотіли подивитись ще щось, то знайшли будинок, і, я переконана, він не один у такому вигляді в Талліні, який ззовні - зовсім пристойний бізнес-центр, весь у склі, архітектурою, здається має нагадувати корабель, але коли придивитись ближче, видно, що за тим склом просто схований старий, совєцкий будинок. Я вражена.

Вразила панорама міста, яку видно з вежі костьолу Олевісте. Піднятись наверх було не так і легко - сходинки малі, вузькі та високі, але найгірше, що рух по них йде у двох напрямках. Звісно, коли хтось спускається то доводиться доконувати ледь не акробатичних штучок... Вид з вежі, як написано в путівнику "є гарною відплатою за труд". І це свята правда. З багатьох місць Талліна, а особливо з вежі Олевісте, видно і церкву Алексанра Невського, але якось не хочеться тут фото виставлять. Кому мало, запрошую на своє Пікаса. В Талліні зрештою залишилось трохи російського чи то совєцького. По-перше, аж дивно стало, дуууже багато людей говорить російською. Зрештою там просто велика російська "меншина". Але, що вже на позитив, вони естонську знають і вживають. Я от принципово говорила по-естонськи.))) А ще там трохи українського. Є грекокатолицька церква, є школа української мови і культури, всякого роду майстерні тощо. Зараз там, себто на вулиці Лабораторіумі, проводиться проект "Колиска" - молоді пари, які планують стати батьками, можуть самі з дерева зробити колиску для дитини а також пройти навчання з історії та символіки колиски в традиціях різних народів. Додатково - психологічні консультації. Правда цікаво?

А про Ригу і Вільнюс все ж таки згодом...

А в Тарту, в ботанічному саду...

2009-09-03T11:02:47Z

... після дощу повиходили на світ равлики)))

Я кину все. Я вірю в кілометри —

2009-08-20T00:08:13Z

Коли я зрозуміла що саме задумала, сідаючи за кермо щоб поїхати в Тарту, стало трохи дивно. Самій мені їхати майже 1000 км? Власне, нічого тут особливого і навіть нічого страшного. Я не боялась втоми чи їхати по інших країнах. Те що було дивно - провести з самою собою стільки годин наодинці.

Чи то я ніколи такого не робила чи просто боялась, що може в голову залізти - не знаю.

Можна багато обдумати. І ще дещо передумати.

Проте мої сумніви показались заявими. Мені добре було наодинці. Інколи добре так побути одній. Головне, щоб не надто довго )))

Правда, я не витримала тих двох днів. Десь за Ригою взяла дівчину, що стопила. Цікаво, бо показалось що Ева також їде в Тарту, на цей же курс що я)))

Кожна із трьох балтійських держав - інша. І це помітно зразу. Навіть, якщо дивитись тільки на ліс, на природу. Литва - настільки рівнинна країна, що, як казала моя баба - в понеділок видно хто в суботу прийде в село. І ще - враження, якби я знімалась в американському фільмі - їдеш і їдеш і постійно пряма дорога, жодних поворотів, справа поле, зліва поле. Де-не-де ліс, але такий, що здається м'якою іграшкою... Здається що доторкнеш - і гладити можна.

Латвія - дивна країна. Хто ще не бачив двох союзів - радянського і європейського - в одній державі - пропоную з'їздити туди. Але природа там дійсно неповторна. Ліс - що перш за все звертає увагу - чистенький. І не в тому річ, що там сміття не лежить, там ніби кожну ссохлу гільку піднесли з змелі, хоч босоніж ходи. І ще - дорога з Риги в Парну веде берегом моря. Втомлений? Можна зупинитись і скупатись в морі...

Естонський ліс характерний двома рисами - по-перша він всюда. Ліси це, здається, половина території країни, але коли їдеш Естогнією то, здається, власне поза містами нічого окрім лісів і нема. По-друге - він надзвичайно густий. Над-зви-чай-но! Здається і зайти не можна. Також серед лісів тисячі і тисячі озер, ставків, річок, чистої води. Тільки плавати. Є Пейпсі, є і море. Тільки гір нема...

Там навіть ніби і небо інше. І дощ там інший. Може це кількість лісів, може щось інше, але по іншому сприймається там природу, якось навіть я зуміла точніше до неї придивитись і захопитись.
Про Естонію кажуть, власне самі естонці кажуть, що це держава шарового wi-fi. Факт, в багатьох місцях можна ним користуватись, але точно не всюда. Хоча і таке бувало, що якось заблукала я в маленьке село в регіоні Сето і там, прямо під табличкою з назвою села - друга табличка "Тут доступний wi-fi. Назва мережі і пароль - такі." :) цікаво....

Тарту і Таллін, як і більшість балтійських міст - приязні велосипедистам. Зокрема в Тарту видно їх море, напевно теж з огляду на те, що громадський транспорт не дуже надійний, тому й студенти які приїздять туди всього на рік- півроку навчання купляють якісь беушні вели.

Хати в Тарту у значній більшості (мається на увазі околиці центру) - деревяні. І там так спокійно. Можливо, цього і мені було треба, відпочинку від міста. Тарту - трохи як більше село, а коли нема там студентів, то вже зовсім - тиша. Навколо естонська мова - приємно, якщо порівняти зі столицею, де так багато (надто багато) людей говорить російською.

Я в захваті від Естонії. Коли друг - естонець - запитав, що саме мені там сподобалось, я не вміла і досі не вмію відповісти.
Але я в захваті. І я обов'язково буду туди повертатись.

Łotwa

2009-08-16T22:08:36Z

Łotwa mnie przeraża i przerasta.

See muutub mind kurvameelseks.
(Ostatnie słowo jest moim ulubionym oryginalnym słowem estońskim))))

Дівчата...

2009-08-12T21:20:38Z

згадайте дитинство )))

була сьогодні в музею дитячих іграшок - особливо в захваті від виставки Барбі до 50-тої її річниці ))))

С легким паром!

2009-08-10T22:40:13Z

Люблю хати в яких проходячи з кімнати в кімнату можна обійти весь дім. Можливо тому, що в мене позитивна асоціація з хатою моєї бабусі. Ще я люблю хати із дерева, вони такі теплі, там так затишно. І ще я люблю дерево взагалі. І люблю запах дерева, який залишився на моїй шкірі. Дерева і мокрих березових листків.

В суботу, посеред ночі, сходили в баню. Таку справжню, естонську))) Були в далекому лісі, в місці якого не знайти ні на карті ні на googlemaps. Звичайно, по дорозі в Мутіку – згубили орієнтацію. Хоча вказівки, як попасти туди були доволі чіткі і детальні (наліво за озером а потім вправо за великим каменем), ми таки збились з дороги. Заїхали на подвір’я місцевого господаря розпитати про дорогу. Виявилось, він знає Каплінських і підказав як їхати «Прямо, кілометрів два крізь ліс, потім на право, потім буде жовтий будинок, а там питайте далі». Та кого там питати серед лісу в 11 годині ночі - хіба дерев??!! Але поїхали. Таки знайшли людей, які ще не спали і в яких можна було спитати про дорогу далі. Жінка виявилась настільки приємною, що сіла в машину і показала нам як доїхати до Мутіку. Коли ми зранку з’ясували де саме збились з дороги то самі не могли повірити, що добрались на місце.

Сауна була невеличка, на осіб три, якщо впертись то до шести. Всі ми, незалежно від статі та національності, голі, тому що, як сказали господарі, це некультурно сходити туди з рушниками чи ще з чимось. Та зрештою, не мучіть людей своєю сором'язливістю. Це нікому нецікаво. З хороше нагрітої сауни стрибали прямо в озеро. Спершу – холодно. Потім – тепло, а водночас приємна прохолода. Далі – холодно, треба виходити і повертатись в сауну. По дорозі берем пиво (чергове). І так разів п’ять-шість. Жара – прохолода - і знов жара. Плавання в маленькому, зеленому озері, при місячному сяйві, під вигуки друзів, які стрибають у воду. Далі – тиша, холодна вода і туман над водою. Просто казка.

Якщо в п’ятницю я дивилася на ліс з найвищої естонської вершини (не смійтесь, а принаймій стримайтесь при естонцях) то в суботу було враження, що попала в само серце лісу. Природно, з природою, на природі чи - серед природи. Неймовірний відпочинок, тим більше що всі ми приїхали лише тиждень тому з якихось великих міст – чи то Варшави, чи Лондону, чи Стокгольму. Десяток різних мов, культур і звичаїв. Але усім нам добре в естонському лісі…

Спати пішли пізно, тому ранок був для всіх складним ;) Але кава, kohupiim, свіжий хліб і домашнє варення допомогли прокинутись. Наші господарі – неймовірно гостинні, щирі, та привітні.

Сподобалось. Хочу ще )))

Tartuski banał

2009-08-10T21:09:15Z

Tartu Ülikool