Закінчується перший довгий день надзвичайно багатого на події тижня...
Сиджу сама вдома. Моя сім'я - мама і сестра - залишили мене на 4 дні (своєрідний карантин - модне слово), сьогодні останній самотній вечір. Вдома добре, але ввечері на дворі страшно, тому не виходжу. Не знаю чого тут боятись навколо свого дому, але боюсь.
Я звикла до звуків цього дому. Знаю що і як тут "говорить" і це стало близьким.
Мені добре самій, п'ю токай привезений колись з Угорщини.

Говорила сьогодні з багатьма друзями, на п'ятьох різних мовах, відповідно - чотирьох різних клавіатурах. Коли з'ясувала що саме так багато тих мов було - аж голова заболіла...

Від розмови з Мартіном зі Швеції згадала як було в Естонії, захотілось знов туди. Тим більше, що подруга написала, що їздили останньо в сауну. Думаю, поїду туди знов, можливо на початку грудня, тре тільки набрати компанію, щоб знов самій не пертися 1000 км в машині.

Очі болять, день почала сьогодні в 8 ранку, уроками англійської, потім була лекція Рябчука, потім ще нецікава лекція, дві години в ОУП і робота над магістерською вдома. І ще розмови з друзями.
Друзі, добре що ви є.
Дякую.

...нового академічного року вже за мною. Взагалі то може здаватись, що я не знати куди поїхала на черговий рік навчання - більшість пар в мене чомусь на англійській, навіть якщо професори-доктори - поляки.

Але мене це тішить, завдяки тому легше буде написать магістерську по-англійськи.
Нам дали багато читати. При чому "дали" тут не просто так. Тобто дали не список і йдіть шукайте (того чого по бібліотеках нема, а як є то в 1 примірнику), а дали посилання на сервер де все то повішено. Клас. Чиста радість з науки, не то що на першому факу...

І лекції цікаві. На приклад: Russian Foreign Policy from Yeltsin to Medvedev. Але найкраще, що цього року, здається, врешті відбудеться як слід це лекції в рамках Fulbright Chair. Тема лекцій: The journalism in Europe (Russia + Eastern Bloc) in postcommunism. Це для мого - тобто другого курсу, але перший теж цікавий: The Comunist media in Eastern Europe + history background (a trait of the history).

10-12 lat temu była dziwna moda na pisanie listów dziesięcioletnich. Zresztą, może jest i teraz, tyle że wśród dziewczyn w wieku ,w którym i ja byłam pisząc te listy.

Dzisiaj otworzyłam kilka takich listów . Z pewnym opóźnieniem, bo jak mijało te 10 lat to ani nie pamiętałam,gdzie te listy są, ani - że w ogóle są. Oczywiście w listach są same głupoty, przypominanie podstawówki i nic ważnego, kosmki włosów (yyy) i numery telefonów - za krótkie w porównaniu z tymi używanymi dzisiaj, adresy - w większości nieaktualne, pomijając ten prosty fakt, że część dziewczyn nawet jeśli mieszka pod swoim adresem to już pod innym nazwiskiem.
 

Першим був Таллін, тобто з нього почалося моє повернення з Тарту. Звичайно, ми поїхали туди трохи довшою дорогою, щоб ще щось побачити. Поїхали подивитися озеро Пейпсі (Peipsi järv), оскільки вирішили подивитись з північного берега то Росію побачити на другому березі так і не вдалося. Але озеро... непогане ))) Правда, вода не надто чиста, причину чого слід вбачати нажаль не лише у грозі, яка пройшла за півгодини до того, як ми опинились на пляжі, але у неекологічній совєцкій промисловості.

Окрім цього озеро майже як море... Згадалося: "а на том берегу наши?... там кацапи..."

Ще по дорозі побачили Замок у Раквере.